Чуттєва поезія Олесі Ігнатової

VwIYu3rrt7I«Моя любове»
17/12/2013

«Моя любове, ти мій біль, —
Так відчайдушно серце смутком огортаєш,
Моя любове, ти мій крик, —
Що так пекельно в горлі застрягає.
Моя любове, ти мій гріх, —
Солодкий і такий водночас з гіркотою неповторний…»

Більше десяти років авторка пише романтичну поезію та пісні. Декілька десятків творів готуються до друку, деякі – до запису нових композицій.

Сині очі молодої поетеси сповнені життєвої енергії та невмирущої віри у краще. Дитяча безпосередність, відкритість та щирість авторки допомагає бачити прекрасне в буденному житті, радіти кожному дню. Мабуть, тому, така простота та невимушеність є основою творчості тернополянки.

У маленькій, затишній кухні на стінах розмістилась справжня галерея сімейних фотографій та дитячих малюнків. На столі — зошит авторської поезії. Пережиті моменти радісних і не дуже днів, щирі та зворушливі почуття лягли в основу віршів молодої авторки. Сьогодні ми в гостях у невиправної оптимістки, поетеси, тернополянки Олесі Ігнатової.

—     Часто вірші пишуться в дуже неочікуваних місцях, — розповідає Олеся. — Буває, їду в маршрутці, а в думках з’являються нові рядки. Приходжу на роботу і занотовую їх.

 10805325_1518302048427783_1556749683_n«В мене дітки – син і донька».
 Присвячений моїм діткам — Ванічці і Світланці.

В мене дітки – син і донька,
Я щаслива тим сповна.
А для щастя що ще треба?
Лиш здоров’ячка сповна.
В мене син – моя опора,
Моє сердечко, любов.
Син для мене – міцні крила,
Що для птаха – мов життя.
В мене донька – моє сонце,
Моя пісня, мій струмок.
Задзвенить дзвіночком голос –
Світ наповниться добром.

Олесю, коли ти зрозуміла, що поезія – твоя стихія?

—     Перші рядки, які написала, були присвячені близьким людям. Коли пішов з життя рідний дядько, мене настільки переповнювали емоції, що я почала писати. Так з’явились перші творчі напрацювання. Знаєте, кажуть, кожен вірш – це сповідь поета, незабутній епізод життя. Абсолютно погоджуюсь із цим твердженням. Щоб зачепити за душу, твір має бути зболений переживаннями, переповнений сильними емоціями.

Побутує думка, що меланхолія – це творчий рушій митців.

—     Саме про це і йде мова. Звичайно, творити можна і у емоційно піднесеному настрої, але більшість творів пишуться в стані глибоких роздумів чи переживань. Це близькі мені почуття.

Твої улюблені автори.

—                 Я дуже люблю читати. В моїх руках побувала колосальна кількість творів. У дитинстві так часто відвідувала бібліотеку, що книжки мені видавали без запису. Останній твір, що прочитала – «Заїр» бразильського письменника Пауло Коельо.  Це один з моїх улюблених авторів. Не всі знаходять його цікавим. Проте, в його книгах я віднайшла багато натхнення та мудрості. З українських авторів, — поетеса, яку я просто обожнюю — це Ліна Костенко. Її вірші можу читати безкінечно. До речі, найкращим моїм подарунком на день народження була саме збірка її віршів. На жаль, я не знайома з тернопільськими поетами, але найближчим часом планую вступити до спілки письменників, де й почую творчість колег.

10799262_1518297771761544_128054790_n  Сьогодні у твоєму творчому доробку не один десяток віршів.

—     Усі твори розповідають про моє життя. Якщо говорити про тематику, то, звичайно, —  любов. Багато з них сповнені смутку, розчарувань, та попри труднощі було й багато радісних моментів. Ними планую поділитися, з читачами, уже наступного року. Планую розмістити у збірці художні нариси своєї талановитої подруги. Секретами дебютного видання поділюсь згодом.

14/04/2014

Ніжність – буденність.
Хвилини – години.
Пристрасть – самотність.
Приреченість душ…
Відчай – відвага.
Сама — не одна.
Так і минає у прірву нірвана,
Так поринає душа в почуття.

«Недосяжному Тобі»
16/10/2014

Така розлука у душі, така самотність.
Така відвертість і така печаль.
Я не одна і скрізь є люди.
Я не сама, але як у безодні — мов сама….
Минає час. І ось вже майбуття.
Немає там Тебе, є там лиш самота.
Самотність.Пустота. Біль і та весна.
Питаю я себе: яке ж тепер життя?
Тепер життя — переполоханість думок,
Омріяність пісень, віршованість турбот,
Окриленність бажань, таємність снів,
Прихованість усіх цих почуттів….

10814393_1518297761761545_1257083114_nЗнаю, поезія – не один твій талант. Ти також пишеш музику?

—     Пригадую, у 8 класі в шкільному поході однокласник зіграв пісню «Колдунья».  Я настільки глибоко перейнялася твором, що вже тоді зрозуміла: обов’язково навчусь грати на гітарі.

Без сторонньої допомоги дівчина освоїла гру на гітарі в досить короткий термін. Не маючи музичної освіти, виконувала не лише кавер версії, але й власні композиції. А у 2000 році вийшов дебютний альбом, із назвою «За друзей ». До платівки входять 22 російськомовних та україномовних твори. До речі, у місті Рівному з піснею «Ты моя печаль», на конкурсі «Я і гітара», Олеся добула приз глядацьких симпатій.

Як пригадує авторка, одна з пісень була написана дуетом із звукорежисером тодішнього радіо «Тон» Русланом Підганюком.

—     Це світла та хороша людина, — розповідає Олеся -, я вдячна за все, чого він мене навчив. Адже, завдяки йому, вийшов у світ мій перший альбом. Пам’ятаю, Руслан запропонував доповнити свою пісню моєю партією. Того ж дня народилася спільна композиція «Мрія, що збулася».

До слова, уже наступного року авторка планує записати другий альбом, до якого увійдуть пісні бардового жанру та романси.

10805204_1518300925094562_438143156_n Часто мене запитують, чому ніде не виступаю. Наприклад, мій брат – вокаліст відомого тернопільського гурту «0352» – минулого року завоював друге місце у музичній битві молодих музикантів «Koza Music Battle» . Знаєте, я не переслідую ціль бути популярною. Більше того, з моєю творчістю практично не знайомі навіть близькі люди. Якщо говорити про сцену, то найбільше ціную людей, які «вміють» чути. Для мене важливі душевність та розуміння. Зізнаюся, мені не вистачає участі у концертах, живих виступах, але зараз багато часу присвячую сім’ї та дітям.

Та на цьому я не припиняю творити. Сьогодні, найбільшою моєю мрією є гітара «Fеnder». Сподіваюся, що, у недалекому майбутньому, нові концерти я відіграю уже на ній.

«Найголовніше — не губити себе у цьому житті. В кожної людини є важкі періоди. Щоб не втратити свою творчість, необхідно її проявляти, творити, працювати над тим, що подобається».

«Тобі»
 лютий 2002

Грайливим подихом весни
Ти увійшов в моє життя.
Ледь чутно доторкнувся до душі
Сріблястим дзвоном ніжності і теплоти.

Буденність слів не викаже
Всієї гамми різнобарвних мрій.
Чи може помиляюсь. все не так:
Банальність сенсу (мрії) саме у словах?

Тоді скажу, що завдяки тобі
Відкрила невідомий сад своєї доброти.
І першим, хто ступив на стежку (саду) доброти
Був ти — зболілий вогник відчаю і самоти.

Вирії переполоханих думок
Несуть мене на крилах вдаль — у височінь.
І тільки спогади, бажання, почуття,
Занурююся далі в небуття.

«Я в третій раз тобою відболіла»
січень 2004р.

Я в третій раз тобою відболіла…
Душа палала у пекельному вогні.
Я зрадила собі і загубилась:
В твоїх обіймах — наче уві сні.

Твої уста оманливо-солодкі
До божевілля зводили мене.
Зима була на дворі, в серці — літо,
Я знову починала вірити тобі.

Але це — жарт і ти зіграв моїми почуттями,
Цілунки ті перетворилися зимою.
В засніженій пустелі бачу Долю —
Вона так голосно сміється наді мною…

Я все пробачу: і тобі, й собі,
Я все забуду — як це робиш ти.
І порятунок мій — моя проста хода,
Я залишаю все і йду у майбуття.

Я в третій раз тобою відболіла,
Перекипіла у пекельному вогні.
Душа моя у вирі майбуття —
Там я щаслива, весняна й легка.

Оксана Божко

 

Добавить комментарий